“ЩОДЕННИК ВІЙНИ” ФОНДУ “ДАРУЄМО РАДІСТЬ”. ЧАСТИНА 1. ЮРІЙ - ДИРЕКТОР СПОРТИВНОГО КОМПЛЕКСУ ТА ЗАСНОВНИК ШЕЛТЕРА
Ми настільки часто чуємо слова переселенець, внутрішньо переміщена особа, що можемо потроху знеособлювати їх. А за кожним таким згадуванням стоїть людина, жива, неповторна, зі своєю історією. Тому зараз важливо збирати та освітлювати історії людей, життя яких докорінно змінила війна.
⠀
Так у фонді “Даруємо Радість” ми розпочали проєкт “Щоденник війни”. Перша його частина - інтерв’ю із Юрієм, директором Аквапарку в Дніпрі, який облаштував у ньому шелтер. Фонд допомагає цьому прихистку для переселенців і в облаштуванні приміщень, і їжею, і товарами гігієни, навіть гранулами для опалення. Тож ділимося із вами чого коштує Юрію та його команді можливість утримувати 60 переселенців щоденно.
⠀
25.03.22 У спортивному комплексі «Янтарний» на ж/м Клочко у м.Дніпро, де влітку веселилися малюки на водних гірках аквапарку, а взимку працював приватний дитячий садок, нині шелтер для переселенців. Це тимчасовий транзитний притулок для вимушено переселених людей. Пляжні лежаки використовують замість ліжок – на сьогодні це майже розкіш, але власник аквапарку переживає, що це не найзручніший варіант, і шкодує, що не вдалося дістати ліжок.
⠀
Юрій – один із небагатьох підприємців, який використовував своє приміщення під шелтер. Здебільшого дніпровські притулки для переселенців розташовані у комунальних закладах (школах зі спортивними залами тощо). З нашої розмови буде зрозуміло чому.
⠀
Ми розмовляємо у холі. Тут тепло та затишно, а зі стелі звисають серця з кольорового паперу, що залишилися від останнього свята мирного життя – дня святого Валентина.
⠀
Розповідає Юрій.
⠀
26 лютого, коли зрозуміли, що це не зупиниться одним днем, ухвалили таке рішення – приймати людей. Я кинув клич нашим співробітникам у вайбері. Кажу: «Треба щось робити, годі сидіти вдома». Знайшли контакти координаційного центру для переселенців, і тепер вони направляють людей до нас.
⠀
Зараз у нас рівно 60 людей, і це ще не межа. Ви бачите, є місця, куди ставити, але, на жаль, фінансово не всі моменти вдається вирішити. Люди живуть у приміщеннях, де раніше був дитячий садок. 26-27 лютого я спробував купити ліжка, але, на жаль, ні ліжок, ні розкладачок вже неможливо було купити. Зате були шезлонги, ось ми їх використали. Маємо те, що маємо.
⠀
Приміщення ще є, але фінансово ми, на жаль, більше не потягнемо людей. Забезпечуємо шелтер із запасів, які у нас залишилися з минулого сезону. Волонтери допомагають продуктами, подушки-ковдри знайти – також допомогли. Але це скажемо так, до 25% витрат.
⠀
Харчування – це не так складно. Наш кухар-волонтер працює з сьомої ранку до пів на восьму вечора. Зараз можна зайти на кухню і ви побачите, як вона вже починає готувати вечерю, тобто процес не зупиняється. Друга кухар була, але потім трапилося лихо в сім'ї, вона не змогла більше. Іра одна, мені її шкода, але людей годувати треба. Вони їй, звісно, допомагають, постояльці. Але коли працюєш без вихідних, іноді руки опускаються.
⠀
Кухня додає до витрат електроенергії 35-40 тис. гривень на місяць. Наприклад, у лютому, до створення шелтера, відвідувачів садочка майже не було, ми витрачали електроенергію лише на свої потреби, і це було 27 тис. грн. Зараз бачу, що буде 60-70 тис.
⠀
Знаємо ще одну людину, яка організувала подібний шелтер, людей на 50-60. Спочатку зробили на 70, але коли перші 70 людей заїхали, зрозуміли, що просто фізично не справляються та знизили кількість до 50 осіб. Допомога є, але її недостатньо.
⠀
Я не пропаду, тричі впав, чотири рази піднявся. Гроші як бізнесмени ми заробимо, але зараз нам потрібна підтримка.
⠀
Мені не потрібні гроші. Але сервіс «Ясно» мені щодня надсилає смс: «Оплатіть електроенергію». Я написав: у мене люди живуть, переселенці. Але їх це не турбує. А мені нема з чого заплатити. За 3 тижні я витратив усі накопичення, які у мене були. Хоча б почекали з боргами – і то річ. Війна закінчиться, переможемо, грошей заробимо, віддамо ці борги. Але ні, жодних відстрочок.
Ми з вами зараз тут сидимо, у холі – тепло, можна сидіти. А було холодно, ми топили лише там, де люди живуть. Слава богу, фонд “Даруємо Радість” допоміг – завезли дві тонни палива. 400 кг я стопив за вчора. Залишилась тонна двісті. І ось ми читаємо закони: витрати за комуналку компенсуватимуться лише комунальним підприємствам. І в нас руки опускаються.
⠀
Ще місяць ми якось протягнемо, позичимо грошей. Але 3 тижні все було моїм коштом, і гроші просто скінчилися. Прошу в банку кредит під 0% – відповідають: тільки сільським господарствам. Ну що ви, зрештою, я тут 8 років, у мене хороша кредитна історія, я нікуди не дінусь. «Ми кредитуємо лише сільське господарство». Що нам, картоплю почати саджати?
⠀
У цей момент нашу розмову перериває жінка похилого віку: «Ви директор, так? Дякую вам велике, вчора приїхали – як на світ народилася. Красно дякую!» З жінкою, на ім'я Зоя ми теж поговорили пізніше. А поки що продовжуємо розмову з Юрієм.
⠀
Я повернув би кредит. Але у мене зараз охорона працює – мені охорону треба сплатити. От і сидимо, як у розбитого корита. 60 тис. за місяць мені треба буде за електроенергію заплатити. 30 тис. – за охорону. 6 тис. – вода. А зараз я ще долив воду у машини, і у ДСНС [Державна служба України з надзвичайних ситуацій] доповів, що в мене є запас води для пожежних машин. А потім ми її просто зіллємо, бо басейн треба розконсервувати. Водоканалу також заплатив – інакше відключили б воду. Ось і виходить, що ми між небом і землею.
⠀
Запитують: «А чому ви людей не виселяєте? Нехай день-два поживуть і далі їдуть». А як я їх можу виселити? А куди їдуть? Скажіть, куди, може вони й поїдуть.
⠀
Одна жінка пожила тут три тижні, потім її в Полтаву запросили родичі, поїхала. Через деякий час пише: Вибачте, можна ми до вас повернемося? Тут не дуже добрі умови». Хоча вони тут на шезлонгах мешкали. Я перед ними перепрошував, що їм на шезлонгах треба буде спати. Як їх вигнати? Будемо вже щось робити з цим, впораємося. Але все-таки дуже сподіваємось, що про нас згадають.
⠀
За кілька днів після цієї розмови прийшла чудова новина: аквапарку пообіцяли компенсувати частину витрат на комунальні платежі.
⠀
Ми дуже раді та вдячні, що влада пам'ятає про підприємців, які взяли на себе таку серйозну відповідальність і разом із некомерційними організаціями дають притулок переселенцям!
⠀
Інтерв’ю провела волонтерка фонду - Ольга Левченко
